ВІТАЄМО З УСПІШНИМ ЗАХИСТОМ ДОКТОРСЬКОЇ ДИСЕРТАЦІЇ!
7 травня 2025 року відбувся успішний захист докторської дисертації доцента Іванова Євгена Геннадійовича на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 03.00.20 – Біотехнологія.
Тема дисертації:
«Розроблення способів отримання різних субстанцій із молозива та дослідження їхньої біологічної активності»
Захист проходив на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.002.28 при Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського».
У своїй роботі Євген Геннадійович:
Уперше розробив селективно-інтегративну технологію одержання різноманітних субстанцій з молозива, зокрема ліпідної, казеїнової, низькомолекулярних компонентів та ультрафільтрату. Довів, що ця технологія дає змогу отримати чотири субстанції з різними властивостями, підвищити вихід цільових продуктів та забезпечити їх часткову стандартизацію.
Обґрунтував можливість використання низькомолекулярних компонентів молозива як продукту функціонального харчування з вираженим антитоксичним ефектом. Показав, що вони знижують токсичне навантаження на організм, підвищують працездатність експериментальних тварин і покращують якість їхнього життя.
Встановив, що механізм антитоксичної дії реалізується через регуляцію редокс-балансу, нормалізацію активності антиоксидантних систем і зменшення рівня продуктів вільнорадикальних реакцій.
З'ясував, що зміни у редокс-системі супроводжуються змінами у функціонуванні кісткового мозку: змінюється швидкість транспорту клітин у кровотік, рівень проліферації та тривалість життя клітин у системі in vitro.
Довів відсутність токсичності низькомолекулярних компонентів у дозах від 0,01 до 0,5 г/100 г маси тіла. Лише при надвисоких дозах (1–5 г/100 г) спостерігав індивідуальну непереносимість, що в перерахунку на людину може сягати до 3,5 кг на добу.
Розробив експериментальну модель Сu-індукованого фіброзу печінки, запропонував механізм його стадійного розвитку та обґрунтував доцільність її використання для пошуку засобів корекції патологічних станів.
Уперше показав поліфункціональну дію низькомолекулярних компонентів молозива (антифібротичну, прооксидантну, антиоксидантну тощо) на моделі фіброзу печінки. Довів, що ефективність залежить не лише від дози, а й від метаболічного стану організму.
Установив, що така поліфункціональність обумовлена неспецифічною горметичною дією (аналогічною до "Мікс-фактора") та системним впливом на біологічні системи, які вийшли за межі гомеостазу.
Показав, що низькомолекулярні компоненти молозива та біологічні аналоги ("Мікс-фактор") мають схожі властивості, характерні для горметинів, здатних викликати ефект гормезису.
Запропонував використовувати електропровідність компонентів молозива та культури клітин Dunaliella viridis як біоіндикатори для стандартизації рідких полікомпонентних субстанцій.
Уперше довів можливість включення поліфенольних сполук до складу казеїнових міцел, що супроводжується змінами білкової частини. Розробив і рекомендував використання казеїну як засобу доставки та стабілізації поліфенолів в організмі.