Захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук 

ВІТАЄМО З УСПІШНИМ ЗАХИСТОМ ДОКТОРСЬКОЇ ДИСЕРТАЦІЇ! 

7 травня 2025 року відбувся успішний захист докторської дисертації доцента Іванова Євгена Геннадійовича на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 03.00.20 – Біотехнологія.

Тема дисертації:
«Розроблення способів отримання різних субстанцій із молозива та дослідження їхньої біологічної активності»

Захист проходив на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.002.28 при Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського».

У своїй роботі Євген Геннадійович:

• Уперше розробив селективно-інтегративну технологію одержання різноманітних субстанцій з молозива, зокрема ліпідної, казеїнової, низькомолекулярних компонентів та ультрафільтрату. Довів, що ця технологія дає змогу отримати чотири субстанції з різними властивостями, підвищити вихід цільових продуктів та забезпечити їх часткову стандартизацію.

• Обґрунтував можливість використання низькомолекулярних компонентів молозива як продукту функціонального харчування з вираженим антитоксичним ефектом. Показав, що вони знижують токсичне навантаження на організм, підвищують працездатність експериментальних тварин і покращують якість їхнього життя.

• Встановив, що механізм антитоксичної дії реалізується через регуляцію редокс-балансу, нормалізацію активності антиоксидантних систем і зменшення рівня продуктів вільнорадикальних реакцій.

• З'ясував, що зміни у редокс-системі супроводжуються змінами у функціонуванні кісткового мозку: змінюється швидкість транспорту клітин у кровотік, рівень проліферації та тривалість життя клітин у системі in vitro.

• Довів відсутність токсичності низькомолекулярних компонентів у дозах від 0,01 до 0,5 г/100 г маси тіла. Лише при надвисоких дозах (1–5 г/100 г) спостерігав індивідуальну непереносимість, що в перерахунку на людину може сягати до 3,5 кг на добу.

• Розробив експериментальну модель Сu-індукованого фіброзу печінки, запропонував механізм його стадійного розвитку та обґрунтував доцільність її використання для пошуку засобів корекції патологічних станів.

• Уперше показав поліфункціональну дію низькомолекулярних компонентів молозива (антифібротичну, прооксидантну, антиоксидантну тощо) на моделі фіброзу печінки. Довів, що ефективність залежить не лише від дози, а й від метаболічного стану організму.

• Установив, що така поліфункціональність обумовлена неспецифічною горметичною дією (аналогічною до "Мікс-фактора") та системним впливом на біологічні системи, які вийшли за межі гомеостазу.

• Показав, що низькомолекулярні компоненти молозива та біологічні аналоги ("Мікс-фактор") мають схожі властивості, характерні для горметинів, здатних викликати ефект гормезису.

• Запропонував використовувати електропровідність компонентів молозива та культури клітин Dunaliella viridis як біоіндикатори для стандартизації рідких полікомпонентних субстанцій.

• Уперше довів можливість включення поліфенольних сполук до складу казеїнових міцел, що супроводжується змінами білкової частини. Розробив і рекомендував використання казеїну як засобу доставки та стабілізації поліфенолів в організмі.